Показать сообщение отдельно
Старый 03.07.2011, 13:34   #20
ZERO
Турист
 

Регистрация: 16.05.2011
Сообщений: 31
Вес репутации: 0 ZERO поки що незрозуміло
По умолчанию Відповідь: Релігійний світогляд

Напівлегендарна постать Олега
Віщого мало досліджена через обмеженість джерел:
визволення Олегом сіверян і радимичів від хозар в науці
прийнято вважати народними легендами; хоча його походи
на древлян, уличів і ти-верців (883 - 885) свідчать про
намагання підкорити їх своїй владі, а “антихристиянський
терор” розглядається як закономірна гіпотеза про
політичне забарвлення його княжіння. Постать Ігоря
Рюриковича також окреслена досить мляво. Договір Ігоря з
греками 944 року свідчить про відносну рівноправність
обох релігій, а отже, і зовнішню віротерпимість. Згадки
в літописах про Іллінську церкву в Києві свідчать про
наявність християн і їхні богослужіння. Правління Ольги
також складається з напівфантастичних подій, серед яких
достовірними є: придушення нею древлянського повстання
945 - 946 років, її адміністративно-господарські
реформи, охрищення княгині та її подорож до
Константинополя. Літописна версія її охрищення викликає
багато сумнівів, однак, існує припущення, що вона була
охрищена з самого її народження. Оскільки походження
княгині точно не встановлене, існують різні версії щодо
її етнічности - від скандинавського, до болгарського,
однак всі вони не мають певного історичного
обґрунтування. Найлогічнішою і досить арґументованою є
версія М.Брайчевського про те, що Ольга була охрищена
разом з Ігорем в 944 році, і що смерть Ігоря в 945 р.
була спричинена саме його зрадою язичницької віри. Для
охрищення подружжю зовсім не обов’язково було їхати в
Константинополь, адже була в Києві Іллінська церква.
Літописець же вважав за потрібне прикрасити Ольжину
легенду, і тому поєднав відомості про її пізнішу поїздку
до імператора з її охрищенням. В книзі імператора
Костянтина Багрянородного «Про обряди Візантійського
двору» описані прийоми Ольги і її супроводу в
імператорському палаці з такими подробицями (хто де
сидів чи стояв, хто як кланявся, чим пригощали, що
подарували і т. д.), що було б дивним, якби Костянтин
«забув» описати обряд її охрищення. Зауважимо також, що
народна пам’ять не залишила нам жодного доброго знаку
про княжіння Ольги, яку в народі не поважали за її
жорстокість. Народ довго пам’ятав, як Ольга знищувала
храми Рідної Віри, і, звичайно ж, служителів
слов’янських Богів - волхвів. Лише в християнських
“Житіях” такі дії княгині описуються як позитивні.
Наприклад, оповідання про те, що Ольга, охристившись,
“требища бісівські зруйнувала і почала жити во Ісусі
Христі, і возлюбила бога” (за Є. Голубинським. История
русской церкви. - М., 1901.- Ч. 1, стор. 241). Відомо
також, що вона збудувала дерев’яну церкву святої Софії,
яка згодом чи то згоріла, чи була зруйнована
Святославом. Трохи арифметики Що ж до датування всього
періоду княжіння Святослава, то зіпсованість літописних
повідомлень може тільки свідчити про намагання певних
політичних сил Х ст. приховати справжній перебіг подій.
Така плутанина, звичайно ж, не була випадковою. Викликає
сумнів, насамперед, прийнята в історичній науці дата
народження Святослава - 942 рік. Це при тому, що
загальновизнаною датою шлюбу Ольги з Ігорем Рюриковичем
вважають 903 рік. Відомо також, що Ользі тоді було 10
років, Ігорю - 29. В принципі, такі князівські шлюби в
той час були можливими. Але це ніяк не узгоджується з
тим, що Святослав нібито народився через 39 років
подружнього життя батьків, навіть, якщо зважити на те,
що Ольга повинна була подорослішати перш, ніж народити
дитину (припустимо, на 7- 15 років), але ж не в 49 років
народити першого сина (бо й про її дочок також нічого не
відомо)? Тоді, мабуть, Святослав був її єдиним сином і
єдиною дитиною взагалі. Згадаймо, як літописець
повідомляє, що Святослав під час древлянського повстання
946 року був малолітньою дитиною, а Ольга після загибелі
Ігоря стала регентшею при неповнолітньому княжичу
Святославові.
ZERO вне форума